Свердловинне водопостачання для котеджу або дачі

Спеціалізована компанія "ТЕХНОМАШ" пропонує статтю:

Свердловинне водопостачання для котеджу або дачі

Організація водопостачання котеджу або дачі з підземних джерел вимагає вибудовування повного технологічного ланцюжка – від буріння свердловини до систем очищення води. Початкова стадія цього процесу – визначення водоносності Вашої ділянки.
Існують два основних типи розташування води під землею: "Піщане" – піщано-гравійний водоносний горизонт четвертинного та крейдового періоду (піщаний); "Вапнякове" – водоносні горизонти кам’яновугільного періоду.

"Піщані" глибини залягання:

колодязні 10-15 м, четвертинні 15-30 м, крейдові (над юрські) 30-50 м.

"Вапнякові" глибини залягання – від 30 до 230 м – називаються артезіанськими.

Великі витрати води забезпечують свердловини глибиною від 40 до 200 метрів, залежно від залягання підземних вод. Поверхневі води в звичайних колодязях не в змозі справитись із завданням забезпечення водоспоживання до 500 літрів за годину. Вони є надійними при водоспоживанні до 100 літрів за годину, але санітарна якість колодязної води, звичайно, є дуже низькою. Відходи промислових підприємств потрапляють навіть у найглибші рівні ґрунтів. Нітрати і нітрити, важкі метали, бактеріальні забруднення – джерело багатьох бід для здоров’я людини – потрапляють в організм разом з водою.
Свердловина за сумарними витратами є значно дорожчою за колодязь, але ризик потрапляння неякісної води, при правильній технології її очищення, є мінімальним.

"Піщані" свердловини дозволяють забезпечити водою дачний будинок, який має дві точки водозабору – кран на кухні та кран для поливу. Щоб забезпечити котедж з європейським рівнем комфорту, який має декілька санвузлів, пральну та посудомийну машини, басейн, необхідною є артезіанська свердловина. Термін експлуатації "піщаної" свердловини визначається властивостями конструктивних матеріалів та професійним рівнем монтажників, і складає в середньому – від 5 до 10 років. Водовіддача залежить від сезонного поповнення водоносного шару – в засушливі періоди свердловина може "пересихати".

Артезіанські води держава вважає родовищем, і, відповідно, регулює їх споживання, ліцензуючи такі свердловини. Технологічно грамотно споруджена артезіанська свердловина безперебійно працює до 40-50 років.

Спеціальні бурильні установки здійснюють процес буріння свердловини. В готову свердловину вставляють сталеві товстостінні труби. Через них занурюють глибинний насос діаметром 3-4-5 дюймів. Напірний трубопровід від насосу виходить на поверхню та заводиться у будинок. Якщо верхня частина свердловини з ввідною трубою заглиблені на 1,5-2 метри в землю, тоді промерзання в зимовий період воді не загрожує. Щоб виключити потрапляння в свердловину ґрунтових вод, над гирлом свердловини встановлюється кесон – своєрідний колодязь у вигляді підземної металевої камери, яка служить для зручності експлуатації насосу та обслуговування системи водопостачання.

Далі в мембранний бак ємністю від 100 до 500 літрів, залежно від продуктивності насосного пристрою, який розташований на першому поверсі будинку (підвалі), вода надходить через фільтр грубої очистки. Цей бак необхідний для оптимізації роботи насосу занурення, за рахунок зберігання запасу води під тиском. Вода потрапляє у відкритий кран не від насосу, а під тиском з цього баку. Підвищується термін експлуатації насосу, оскільки він працює в режимі, який забезпечує автоматичне включення лише під час великих витрат води або при пониженні тиску в системі до нижньої встановленої межі. При цьому він закачує воду в бак до тих пір, поки тиск в ньому не досягне максимального значення.

Подальші етапи роботи зі свердловиною: тривала прокачка води для оцінки її експлуатаційних можливостей, повний хімічний аналіз для висновку про відповідність води вимогам ДСТУ. Власник повинен отримати паспорт на водопідйомну установку, із зазначенням її основних характеристик. Цей документ є необхідним як для органів місцевого нагляду, так і під час експлуатації чи ремонтно-відновлювальних робіт.

 

Індивідуальні свердловини можна розділити на два типи (умовно): мілкі та глибокі.

 

Мілка свердловина.

Мілкі свердловини буряться, як правило, на водоносні піщані горизонти, які залягають на глибині 15-35 метрів. Буріння здійснюється шнеками, які за виглядом нагадують робочу частину штопора.

Типова схема мілкої свердловини:

• герметичний оголовок із замком та вводом-виводом для шлангу від насосу;
• обсадна колона (сталь 20, діаметр 127-159 мм, різьбове з’єднання);
• рівень води;
• побутовий занурюваний електронасос;
• фільтр (сітка галунного плетіння з нержавіючої сталі, 52-72 отвори на 1 кв. см);
• відстійник з гравійною підсипкою;
• водоносний горизонт (пісок);
• водяний упор (глина).

Глибока свердловина.

Для автономного водопостачання найкращим варіантом є артезіанська свердловина глибиною понад 40 метрів (вапнякові водоносні шари). Буріння в цьому випадку здійснюється з промиванням більш потужними установками роторного типу та подальшою цементацією поза трубного простору. В якості рідин для промивання застосовують екологічно чисті бурильні розчини та добавки до них, які мають сертифікат якості та виключають можливість забруднення водоносних горизонтів, які розкриваються. Для цементації поза трубного простору використовуються високоякісні цементні суміші, які забезпечують надійну ізоляцію та виключають ймовірність забруднення з поверхні розкритих водоносних горизонтів.

Типова схема для глибокої свердловини:

• обсадна колона (кондуктор – сталь 20, діаметр 159-219 мм);
• експлуатаційна колона (сталь 20, діаметр 133 мм, різьбове з’єднання);
• рівень води;
• фільтр (відкритий стовбур діаметром 90 мм);
• чорні глини (регіональний водяний упор);
• вапняк тріщинуватий – водоносний горизонт;
• нижній водяний упор.

В загальну вартість робіт на об’єкті повинні бути включені проїзд до місця буріння, виконання робіт, вартість матеріалів, відкачування та гарантія на пробурену свердловину декілька років.

---

 

<<< Повернутись